Лора

ВІТАЮ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯleon_boro!!!!!!!!!!!! БАЖАЮ ЩАСТЯ ЗА БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИН!


Миколаїв – місто доречних графіті, сходів у небо, сонних від сонця котів і собак. Набережна – широчезний простір над рікою, рай для легень. Незрозумілі маршрутки за різними цінами. Вулиця Радянська – святкова, як старий фільм – повна людей і музики з магазинів.



В Херсоні події змінюють одна одну настільки швидко, що не встигаєш пристрілятися. Відкриття у планетарії. Боді-арт шоу. Прекрасно розфарбовані дівчата химерно переміщуються по сцені. Фотографії тих, хто читає, адаптовані до ситуації – всі зображені на фоні планет і зоряного неба. Зірки падають зі стелі прямо під час читань. Місяць сходить і заходить, повніє і марніє, перетікає з однієї фази в іншу – і вже клуб “Freedom”, поетично-музичний вечір. Несподівано читати викликають мене, а виходить ще й Леонід Борозенцев. Перегукуємось текстами на два голоси. Під 3D більшість присутніх ковбаситься біля барної стійки. П’ю пиво. Спостерігаю. Чомусь так спокійно-спокійно.
Ночую в Олі Швець. З чудовим рудим котом та майстер-класом по виготовленню воскових свічок. Медовий запах нагрітої степової трави. Приходить її брат Нікіта (дивне створіння) і Ваня (тихе ангельське створіння), приносять чоловіче і жіноче вина. Випивши обидва, розкладаємо тексти завтрашніх учасників по папках для журі.

Спимо мало. Прокидаємось легко. Читання знов у бібліотеці Гончара. Я дуже хотіла бути чесною зміюкою і наставити одиниць всім нездалим (звісно, на мою думку) поетам, але не змогла. Хтось був дуже щирим, хтось несподівано викликав гострий напад материнського інстинкту, хтось зворушив своїм «я читаю на сцені вперше, і мені дуже страшно». Словом, не склалося зі зміюкою. Мабуть, тому я і не отримала жодної чорної мітки, які глядачі могли дати суддям.
Потім – невеличкий фуршет з чудовими канапками і вперед на пляж, на вуглеходіння. Багато не казатиму, це дуже особистий досвід. Тільки зазначу три речі: було дуже страшно, заважали навколишні, опіків не маю.
Після прекрасної вечері з грубим хлібом з родзинками, смачнющою кислою капусточкою, картоплею і солодким десертом ми переїхали до ДКТ на слем. Завдяки Лізі Бойченко (фотографу і журналістці) я брала в ньому участь. Похвалитись можу хіба що тим, що єдина з прекрасної статі пройшла до 2 туру. Виграв Віталій Ковальчук, як і минулого року. Потрохи починаю схилятись до думки, що слем – все ж таки чоловічий спорт.
Потім з усією колегією журі (Ліна Федорченко, Марина Матвеєва, Мастер Євгеній, Леонід Борозенцев, Влад Кльон, Віталій Ковальчук, Андрій Стєбєлєв і я) обговорювали переможців. Враховували і цифри, і особисті враження. В результаті, дійшли консенсусу через 1,5 – 2 години.
РЕЗУЛЬТАТИ:
Гран-Прі – Андрій Баранов
1 місце – Аня Саніна
2 місце – Артем Полежака
3 місце – Валентина Захарченко-Бурцева
Дипломи:
За поетичний потенціал – Євгенія Чугуй
За майстерність і стабільність – Ольга Пошуруєва
Вірний лицар поезії – Назар Нечипельський
Приз глядацьких симпатій – Краб Хаус
За яскравий дебют – Кіра Костенко
За текст, який найбільше запам’ятався – Мультфільм Гагарін
За найбільш щирий текст – Катерина Самсон
За творчий ріст – Олександр Татарінов

Ночували знов у Олі. Наступного дня був конкурс експромтів на колесі огляду (ідея просто мега!!!), а потім нагородження. Треба віддати належне цьому фесту, призи тут завжди суперові – авторські керамічні роботи Ольги та різне чайне приладдя, а також медалі, грамоти, свічки та деякі інші сюрпризи. О 16.30 в мене вже був поїзд, так що з Ольгою Калініченко, яка приїхала під кінець нагородження, я майже не встигла поспілкуватись. В поїзді ми ще трохи попили пива і коньяку та подискутували про поезію з Андрієм Стєбєлєвим і Леонідом Борозенцевим, а потім я повернулась до свого вагону.
Дякую всім, причетним до цього дійства. Це було прекрасно!!!